Не тільки патріотизм: чому українці дедалі частіше відмовляються від виїзду за кордон

Частка українців, які замислюються над тимчасовим виїздом за кордон, за останні два роки помітно скоротилася. Водночас рішення залишитися дедалі частіше пояснюють не лише патріотизмом, а й практичними міркуваннями - якістю життя, наявністю житла та близьких поруч.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на дослідження компанії Gradus.

Головне:

• Зниження міграційних намірів: Кількість українців, які розглядають можливість виїзду за кордон ради тимчасового захисту, суттєво зменшилася.
• Нова мотивація залишатися: Рішення не виїжджати дедалі більше базується на практичних речах: якості життя вдома, соціальній згуртованості та наявності власного житла.
• Чинники виїзду та роль дітей: Головними стимулами до еміграції залишаються безпека, фінансові труднощі та виїзд родичів. Найчастіше про переїзд думають батьки дітей.
• Погляди на переговори: На тлі втоми зростає запит на дипломатію.
• Песимізм щодо термінів: 43% респондентів прогнозують, що активна війна триватиме ще багато років.

За даними дослідження, частка українців, які розглядають можливість виїзду за кордон для отримання тимчасового захисту, зменшилася з 41% у 2024 році до 33% у 2026-му.

Соціологи зазначають, що найбільше про повторний виїзд замислюються українці, які вже виїжджали за кордон після початку повномасштабної війни, але згодом повернулися в Україну. Таких виявилося 45%.

Натомість найменше міграційних намірів мають люди, які за весь час війни взагалі не залишали свого постійного місця проживання.

Найважливішим чинником, який спонукає до виїзду, залишається питання безпеки та виживання.

Водночас дедалі більшого значення набуває якість життя. Якщо у 2024 році цей фактор називали важливим 62% опитаних, то зараз - вже 66%.

Також зросла роль фінансових труднощів - із 53% до 59%.

Ще одним фактором, який впливає на бажання виїхати, є переїзд друзів і родичів за кордон. За два роки значущість цього чинника зросла з 31% до 38%.

Дослідження показало, що на міграційні наміри суттєво впливає наявність дітей, однак вирішальне значення має їхній вік.

Найчастіше про виїзд замислюються батьки дітей віком 4-6 років та 13-17 років.

Соціологи пояснюють це прагненням забезпечити дітям безпечне навчання перед початком школи або вступом до закладів вищої освіти.

Що впливає на рішення українців про виїзд за кордон? (інфографіка: Gradus)

Попри війну, рішення залишитися в Україні дедалі частіше ґрунтується на практичних причинах.

Найважливішими факторами стали якість життя (66%) та соціальна згуртованість (65%).

Для жінок особливо важливими є можливість забезпечити нормальні умови для сім'ї та наявність власного житла - цей фактор назвали 68% опитаних проти 64% чоловіків.

Водночас патріотичні мотиви, хоча й залишаються важливими, виявилися найменш впливовими серед основних причин залишатися в Україні - їх назвали 52% респондентів.

Майже половина опитаних (45%) вважає, що ситуація в Україні розвивається у неправильному напрямку. Позитивно оцінюють нинішній вектор розвитку лише 36%.

Головними внутрішніми проблемами українці назвали війну (88%) та корупцію в державних інституціях (74%).

Водночас прогнози щодо завершення війни стали більш песимістичними. Так, 43% респондентів вважають, що активні бойові дії триватимуть ще багато років, а ще 34% не змогли спрогнозувати можливі терміни їх завершення.

Який сценарій закінчення війни бачать українці? (інфографіка: Gradus)

На цьому тлі зростає підтримка переговорного шляху завершення війни. Пошук компромісу підтримують 57% опитаних, а 66% загалом схвалюють проведення переговорів. Водночас 67% респондентів вважають саме переговорний сценарій найбільш реалістичним способом досягнення миру.

Раніше РБК-Україна розповідало, що серед українських біженців за кордоном змінюються настрої щодо повернення додому. За словами комісара Ради Європи з прав людини Майкла О'Флаерті, нині приблизно половина українців планує повернутися після війни, тоді як інші пов'язують своє майбутнє з країнами, які їх прихистили.

Також ми писали, що в окремих країнах Європи посилюються дискусії щодо скорочення підтримки українських біженців. Майкл О'Флаерті заявив, що зменшення соціальної допомоги, житлових програм і поширення антиіммігрантської риторики можуть посилювати тиск на українців, однак наголосив, що держави мають і надалі забезпечувати їм належний захист.